Где найти наркотики Обь Alpha-PVP ГАШ Псилоцибиновые грибы Cocaine

Аляповато, парниша, с вами буржуй. Ну и залип он на работе, сидит как белка в колесе, такой мандраж внутри колется. Мне стало жутко скучно, нечем было себя оттянуть. И тут мой братан Боня, долго думал, как нас "закладки" подкатить, и решил - "ты самый топовый друг, переночуешь в кемпинге на природе!" Он ведь знал, как меня ужалить, так что я сразу же прибинтовался к этой идее.

Сайт был найден в одной закрытой группе, только по паролю можно было попасть. Я, конечно, не провижнул и, как настоящий бомж, попросил у Бони пароль. Залетел! Там были объявления клевых ребят из гопоты, которые снимали клад на туманных просторах этого кемпинга. Обоснованно, пацаны на таких местах клады прячут, а потом пацаны эти свои клады снимают. Ну, понимаешь, чтобы оттянуться по полной.

В тупике я превратился в свой закрытый круг общения. Каждой недели я теребил свой кошелек, как Боня, когда вижу на улице лоха. И вот, наконец, наступает момент истины. Встретился с моим новым братвой, которая сказала: "Кидаю сайт, ты его запилишь и поехали отдыхать!"

Дома я запилил сайт, как белка в колесе. Логин, пароль - я знал все наизусть, как амфетаминовый наркоман. И тут, нашел я первый такой топ казус - "кемпинг на природе, клад безбашенный!". Поверг меня в шок эти слова, как вакцинацию от психоза, и я решился отправиться на это безумное место.

И вот, наступил этот долгожданный день. Я собрал все свои вещи, как наш пахан Боня собирает кости на шашлык, и поехал в эту место. Приехал туда, и мне сразу же стало понятно, что попал на самую настоящую пену, где бухают только самые крутые и пацаны и девчонки.

У нас на территории кемпинга была неимоверная тусовка. Три дня, я просто ужался от удовольствия, косясь с каждым, кто был согласен. Мы тусовались под открытым небом, чувствуя себя такими же свободными, как лысый гопник в атлетике на девок.

Но главное, я пришел за этим топовым кладом! После нескольких кругов по палаткам и измены на ближайшей кукурузе, я нашел его. Этот клад, как резинку от трусов, приклеился прямо ко мне. Я снял закладку, как братва на топе, и просто не мог поверить своему счастью.

Клад №1: Топовое место, где можно посидеть, подумать о жизни и насладиться природой. К сожалению, уже кто-то раньше снял его, но я все равно провел там пару часов, мечтая о пляже и охлаждающем коктейле.

Клад №2: Я даже не знаю, что у меня в голове творилось, но нашел этот клад и решил не откладывать отдых на завтра. Пацаны из вокруг подсказали, что там вечеринка до утра. Но, я, блин, даже не знал, что такое "взрывной коктейль" - целый следующий день провел в коме.

Клад №3: Ну, хоть разок мне повезло! Этот клад был свежий, никто не тронул его до меня. Когда я открыл пакетик, там были самые вкусные грибочки. Я подумал, что такое может быть только в моих самых сладких снах. И вот они перед глазами - маленькие, как пузырек во рту.

Сейчас молодежь, как наркоманы, отдыхает на природе. И каждый из нас может испытать ни с чем несравнимое чувство свободы. Погрузись в этот мир безбашенного кемпинга, пробуди в себе гопника. И, может быть, ты тоже найдешь свой топовый клад, чтобы оттянуться по полной!

Все это время проведенное на природе заставило меня задуматься. Да, закладки и амфетамин привели меня в этот безумный кемпинг, но на самом деле, я понял, что главное - это не наркотики. Главное - это атмосфера, душевное общение, тусовка с друзьями, отдых на природе.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...